§ 7. Правопорушення: поняття, склад, види

1. Поняття правопорушення та його склад. Поведінка людей надзвичайно різноманітна. Основним її різновидом є правомірна поведінка, переважна більшість громадян та організацій у сфері права діють відповідно до неї. Правопорушення є прямою протилежністю правомірній поведінці.

Правопорушення – протиправне, винне, суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, яке тягне за собою юридично визначені для правопорушника негативні наслідки.

Відсутність хоча б однієї ознаки не дозволяє розглядати діяння як правопорушення. Ознаки утворюють поняття «склад правопорушення».

Склад правопорушення – сукупність передбачених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак суспільно небезпечного діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність.

Елементи складу правопорушення

Об’єктом правопорушення можуть бути лише суспільні відносини, що охороняються нормами права, а матеріальні предмети й духовні блага можуть виступати як предмет правопорушення.

Об’єктивну сторону чітко закріплено в законі. Наприклад, тілесні ушкодження можуть бути тяжкими, менш тяжкими, легкими. Кожне з них утворює самостійний склад злочину.

Ознаками об’єктивної сторони правопорушення є:

• дія чи бездіяльність;
• суспільно-небезпечні наслідки;
• причинний зв’язок між діяннями та небезпечними наслідками;
• факультативні (додаткові) елементи: місце, час, спосіб, знаряддя, обставини скоєння правопорушення.

У кримінальних, адміністративних правопорушеннях суб’єктами складу правопорушення є індивіди, тобто фізичні особи, які є осудними. Осудність – це стан людини, коли вона розуміє характер і значення своїх дій і може керувати ними. Не підлягає відповідальності особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення перебувала у стані неосудності.

Обов’язковим елементом суб’єктивної сторони правопорушення є вина – психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно небезпечного діяння та його наслідків.

Крім обов’язкового елемента – вини, суб’єктивна сторона має і факультативні елементи:

• мотив – усвідомлене прагнення до здійснення конкретних вольових дій чи утримання від них (бездіяльність). Мотив є рушійною силою поведінки правопорушника, він передує злочину і визначає суспільну небезпеку особи злочинця і вчиненого ним діяння. Мотив як ознака суб’єктивної сторони складу злочину притаманний лише умисним злочинам, в яких стосується як діяння, так і його наслідків;
• мета – це уява особи про бажаний результат, до якого вона прагне, скоюючи правопорушення.

2. Види правопорушень. За ступенем суспільної небезпечності, характером санкції, що застосовується до суб’єктів, правопорушення поділяються на кримінальні правопорушення і проступки (вчинки, що є правопорушеннями, передбаченими як іншими галузями законодавства, так і кримінальною).

Кримінальне правопорушення – передбачене Кримінальним Кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення.

Кримінальні правопорушення поділяють на кримінальні проступки та злочини.

Проступки – менш небезпечне, ніж злочин, правопорушення (порушення трудової дисципліни, суспільного порядку, невиконання зобов’язання тощо).

Проступки поділяються на конституційні, адміністративні, дисциплінарні, земельні, екологічні, цивільні, кримінальні тощо.

Конституційний проступок – це протиправне суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність) суб’єктів конституційного права, що порушує закріплений Основним законом та іншими конституційними актами держави порядок (процедуру) організації та функціонування, конституційну компетенцію та повноваження голови держави, уряду, інших органів державної влади, конституційні права свободи і обов’язки людини.

Адміністративний проступок – це вчинене у формі протиправної дії або бездіяльності винними особами правопорушення, яке посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, суспільні відносини у сфері державного управління і за яке закон передбачає адміністративну відповідальність.

Цивільно-правове правопорушення – це порушення, вчинене у сфері майнових й особистих немайнових відносин між суб’єктами цивільного права (фізичними і юридичними особами), об’єкт якого має матеріальну (майнову) або духовну (особисту немайнову) цінність.

Дисциплінарний проступок – це суспільно шкідливий протиправний вчинок фізичної особи, що завдає шкоди внутрішньому розпорядку діяльності підприємств, установ, організацій шляхом порушення норм, які встановлюють правила трудової, службової, навчальної, військової та інших дисциплін і, як наслідок, тягне за собою застосування дисциплінарних стягнень.

Запитання та завдання

І. Виконайте онлайн-вправу «Види правопорушень»

https://cutt.ly/1RvQ1CU

II. Виконайте тестові завдання.

1. Укажіть елемент складу правопорушення, а саме суб’єктивну сторону, у поданій ситуації:

Багатодітна Марія, не маючи коштів на те, щоб прикрасити домівку до Нового року, зрізала ялинку в сусідньому із селищем лісі.

• А Дієздатна осудна Багатодітна Марія
• Б Ялинка
• В Незаконна вирубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку
• Г Вина у формі умислу

2. З’ясуйте форму вини в поданій ситуації.

Водій маршрутного таксі, намагаючись обігнати вантажівку, яка повільно рухалася трасою, не розрахував відстань до зустрічного автомобіля та виїхав на зустрічну смугу, що призвело до аварії.

• А Прямий умисел
• Б Непрямий умисел
• В Злочинна недбалість
• Г Злочинна самовпевненість

3. Укажіть ситуації, які демонструють випадки порушення норм права.

• А Громадянка Загребуща М. самовільно зайняла занедбану ділянку міського парку й почала вирощувати там городину й квіти.
• Б Громадянин Кострубатий П. із 16-річним сином заготовляли дрова, вирубуючи старі дерева на лісовій смузі вздовж берега річки.
• В Керівниця слюсарних майстерень на вмотивоване й наполегливе прохання 17-річного студента дозволити йому працювати в нічну зміну відповіла відмовою.
• Г Громадянка Впевнена А., керуючи велосипедом, не зупинилася на червоне світло світлофора, коли побачила, що транспортних засобів на дорозі немає.
• Д Швидкий В., навчаючись їздити на мопеді, пошкодив частину паркану сусіда. За домовленістю водій відшкодував завдані збитки.

III. Порівняйте пари понять.

IV. Розв’яжіть ситуації.

1. Під час перерви учні 10-го класу вийшли на шкільне подвір’я і почали грати в сніжки. Один із школярів, вирішивши продемонструвати свою силу, почав кидати сніжки на дах школи. Одна зі сніжок потрапила у вікно, у результаті чого було розбито скло.

Чи можна вважати це правопорушенням? Доведіть.

2. Десятикласники Мар’яна й Петро вирішили здійснити взаємовигідний обмін. За два диски Мар’яни із записами сучасних фільмів Петро віддавав комп’ютерний ігровий компакт-диск. Удома Петро раптом виявив, що на дисках нічого не записано.

Чи було Мар’яною здійснено правопорушення? Доведіть.

V. Запитання для самоперевірки. 1. Що таке правопорушення? 2. Схарактеризуйте ознаки правопорушення. 3. Які елементи входять до складу правопорушення? 4. Розкрийте зміст форм вини. 5. Схарактеризуйте види правопорушень.

Склад правопорушення: поняття та характеристика його елементів

Склад правопорушення — це сукупність об’єктивних та суб’єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення та які є необхідними і достатніми для притягнення до юридичної відповідальності.

Об’єктивні ознаки характеризують об’єкт та об’єктивну сторону, а суб’єктивні ознаки — суб’єкт та суб’єктивну сторону правопорушення.

Об’єкт правопорушення — це суспільні відносини, соціальні цінності, яким заподіюється шкода (або які ставляться під загрозу заподіяння такої шкоди) та які охороняються законом. Розрізняють загальний, родовий та безпосередній об’єкт правопорушення.

У деяких правопорушеннях виділяються предмет правопорушення, тобто матеріальне благо, з приводу якого чиниться правопорушення.

Об’єктивна сторона — це зовнішній прояв суспільно небезпечного або суспільно шкідливого діяння, яке завдає об’єктам правової охорони суспільно небезпечних (шкідливих) наслідків та яке відбувається за певних умов, у конкретному місці, в певний час та за певної обстановки.

До об’єктивної сторони належать:

• • суспільно небезпечне (шкідливе) діяння (дія чи бездіяльність);
• • суспільно небезпечні (шкідливі) наслідки;
• • необхідний причинний зв’язок між діянням та наслідками (діяння здійснюється раніше, ніж настають наслідки; воно — безпосередня причина цих наслідків; діяння викликає ці наслідки з внутрішньою закономірністю без втручання в нормальний перебіг подій сторонніх сил);
• • місце, час, обставини, спосіб, знаряддя, засоби вчинення діяння.

Залежно від того, чи пов’язується закінчення правопорушення з настанням суспільно небезпечних (шкідливих) наслідків діяння, чи ні, розрізняють:

• а) правопорушення з формальним складом, для якого обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є лише суспільно небезпечне (шкідливе) діяння;
• б) правопорушення з матеріальним складом, яке вважається закінченим з моменту настання зазначених у нормі суспільно небезпечних (шкідливих) наслідків.

Суб’єкт правопорушення — це деліктоздатна фізична або юридична особа, яка вчинила правопорушення. Вимоги до суб’єкта правопорушення:

• • досягнення особою певного, прямо визначеного у нормах права віку юридичної відповідальності (за різні правопорушення юридична відповідальність настає з різного віку);
• • осудність — здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними і розуміти небезпечність вчинюваних дій та їх наслідків у момент скоєння правопорушення.

Суб’єктивна сторона — це психічне ставлення суб’єкта до свого суспільно небезпечного (шкідливого) діяння та його наслідків.

Елементами суб’єктивної сторони правопорушення є:

• вина — психічне ставлення суб’єкта до свого суспільно небезпечного (шкідливого) діяння та його наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

• а) прямий — суб’єкт усвідомлює суспільно небезпечний (шкідливий) характер свого діяння, передбачає неминучість настання його наслідків (інтелектуальний момент) і бажає їх настання (вольова ознака);
• б) непрямий — суб’єкт усвідомлює суспільно небезпечний (шкідливий) характер свого діяння, передбачає реальну можливість настання його наслідків, але байдуже ставиться до них, свідомо допускає їх настання.

Необережна вина також буває двох видів:

• а) протиправна самовпевненість — суб’єкт усвідомлює суспільно небезпечний (шкідливий) характер свого діяння, передбачає абстрактну можливість настання його суспільно небезпечних (шкідливих) наслідків, але легковажно розраховує на їх відвернення;
• б) протиправна недбалість — суб’єкт не передбачає будь-яку можливість настання суспільно небезпечних (шкідливих) наслідків свого діяння, але повинен був та міг їх передбачити;
• • мотив — усвідомлене спонукання особи, що викликає в ній намір учинити суспільно небезпечне (шкідливе) діяння (ревнощі, помста, користь);
• • мета — бажання особи досягти певних шкідливих наслідків.

Склад правопорушення, ознаки якого конкретно передбачені відповідною нормою права, є єдиною та головною підставою до юридичної відповідальності.